Одеська кіностудія

Одеська кіностудія.

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної армії, військові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

У1922 році було радянською владою було націоналізовано кінематограф. В Україні було створено Всеукраїнське фотоуправління (ВУФКУ), у підпорядкування якого перейшли всі кіноательє Києва,Одеси та Ялти. В Одесі на базі павільйонів Гросмана, Дмитра Харитонова та Борисова було засновано Першу кінофабрику ВУФКУ.

В 1923—1929 роках Одеська кінофабрика перетворилася на головний кіновиробничий майданчик Українької СРР. Першими режисерами кінофабрики були Петро Чардинін та Микола Салтиков в 1924 році до них приєднався Лесь Курбас, в 1925 — Аксель Лундін, Олександр Анощенко,Пантелеймон Сазанов Уетінг, В»ячеслав Вісковський.

Восени 1925 в Одесі на Першій державній кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління почали працювати відділи виробничих зйомок і кінохроніки, очолив Леонід Могилевський. У 1927 році Одеська кінофабрика визнана однією з найкращих в країні. У період 1928—1941 років у кіностудії працював режисер Куліш Яків Савелійович.

Першим звуковим фільмом Одеська кінофабрика в 1930 році планувалася стрічка «Людина з містечка» Григорія Рошаля, проте першим таким фільмом стала «Коліївщина» (1933) Івана Кавалерідзе.

 У 1938 році Одеська студія художніх фільмів випускає картини про минуле українського народу («Назар Стодоля», «Кармелюк»);про громадянську війну («Мітька Лелюк», «Стара Фортеця»); про будні торгового флоту («Танкер „Дербент“», «Дочка Моряка»).