четвер, 26 квітня 2018 р.

Пародія


Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.
Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні особливості оригіналу. Зазвичай вона навмисне будується на несподіваності стилістичного і тематичного планів тесту: наприклад, «низький» предмет описується «високим» стилем («бурлеск»), а «високий» — низьким стилем («травестія»).
Пародіювати можна однин конкретний твір, твори деякого автора, твори деякого жанру або стилю, манера виконання і характерні зовнішні ознаки виконавця (якщо мова йде про актора або естрадному артиста). Пародії можуть створюватися в різних жанрах і напрямах мистецтва, в тому числі:
-літературні пародії
-кінопародія
-Сайти-пародії

Фантастика


Фентезі (англ. fantasy — фантазія) — літературний  жанр фантастичної літератири, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.

Магія й інші надприродні явища не обов'язково повинні бути головними елементами сюжету, теми чи місця дії, проте в будь-якому випадку вони присутні у творі як частина картини світу. Багато історій цього жанру відбуваються у вигаданих світах, де чари є звичною справою. Як правило, від наукової фантастики і літератури жахів фентезі відрізняється відсутністю (псевдо)-наукових та макабричних тем, хоча усі три жанри мають багато спільного.

Найголовнішими рисами жанру є фантастичні елементи, включені у внутрішньо цілісне місце дії, а незмінною темою — запозичення з міфології та фольклору.Така структура допускає існування будь-якого фантастичного елементу: він може бути прихованим, або проникати в на вигляд реальний світ, може втягувати героїв у світ із саме такими елементами, або може відбуватися у вигаданому світі, в якому такі елементи є невід'ємною частиною.По суті, фентезійний світ керується законами, які сам створює, дозволяючи використання магії та інших фантастичних прийомів, однак залишаючись внутрішньо цілісним.

Розважальне телебачення


Звіс­но, на­ше те­ле­ба­чан­ня да­ле­ке від мо­де­лі іде­аль­но­го, але з кож­ним ро­ком спо­сте­рі­га­єть­ся тен­ден­ція до йо­го вдос­ко­на­лен­ня та пі­д­ви­щен­ня со­ціаль­но­го рів­ня. Роз­ва­жаль­не те­ле­ба­чан­ня – не ви­ня­ток. За остан­ні кіль­ка ро­ків во­но, ма­буть, зро­би­ло най­ви­щий стри­бок, який тіль­ки мо­гло зро­би­ти. Сві­то­вий дос­від ба­га­то в чо­му вия­вив­ся при­кла­дом для нас­лі­ду­ван­ня, але нез­ва­жаю­чи на це, ук­ра­їнсь­ким те­ле­ві­зій­ни­кам усе ж та­ки вда­ло­ся вне­сти де­що своє, ме­нталь­не, те, що вла­сти­ве й ці­каве са­ме ук­ра­їн­цям. Од­нак перш ніж ана­лі­зу­ва­ти ти­пи ук­ра­їнсь­ких роз­ва­жаль­них про­грам та їх­ні функ­ції, тре­ба з'яс­ува­ти, чо­му гля­дач пра­гне на­сам­пе­ред за­до­во­лен­ня "роз­ва­жаль­них по­треб"? І де по­чи­на­ють­ся джерела "роз­ва­жаль­но­го"?

По­нят­тя "роз­ва­жаль­ні про­гра­ми" по­хо­дить від слів "роз­ва­га", "гра", "ви­до­ви­ще". Адже підгрун­тям будь-якої роз­ва­жаль­ної про­гра­ми є гра, от­же, ці про­гра­ми нео­д­мін­но ма­ють бу­ти ви­до­вищ­ни­ми, а роз­ва­га – не­від'єм­на ча­сти­на по­нят­тя "роз­ва­жаль­ні про­гра­ми". Як­що з'яс­ува­ти тлу­ма­чен­ня ба­зо­во­го тер­мі­на "роз­ва­га", то су­ча­сний слов­ник ук­ра­їнсь­кої мо­ви по­дає два ва­рі­ан­ти виз­на­чен­ня лек­се­ми "роз­ва­га".